Добрий день!
Ми з коханою людиною зустрічаємося 2 роки, а живемо разом не так давно - всього пів року. Останнім часом у нас почалися проблеми у відносинах з-за грошей. Як вирішити не знаю.
Всі витрати на квартиру та харчування ми ділимо навпіл. У нього зарплата трохи більше, ніж у мене. Я ніколи не робила замах на його гроші, та й він до слова сказати не жадібний, робить не дешеві подарунки на знаменні дати. Але останнім часом моя зарплата зменшилася, до такої міри, що іноді після розподілу основних витрат в моєму гаманці не залишається нічого. Грошей у нього я не прошу. Але коли заходить розмова про замовлення піци з його боку або про те, щоб поїсти в бістро, якщо ми знаходимося далеко від будинку, я починаю дратуватися, намагаюся йому пояснити, що у мене немає такої можливості. Він начебто розуміє, навіть платить іноді за мене, але через деякий час історія повторюється. Начебто він мене не чує або не вірить, що у мене РЕАЛЬНО немає грошей.
А днями сталася така ситуація: він веде святкові заходи, я займаюся його розкручуванням в Інтернеті, сама теж зрідка веду, але тільки в дуеті. Тому замовлень взимку мало, я запропонувала йому попрацювати разом за меншу суму, щоб і я могла заробити, він відмовив мені, пояснивши це тим, що не бажає працювати за менші гроші, та й взагалі йому одному простіше. Я образилася, щось пробурчала у відповідь. А він розлютився закричав, що знову ми сваримося через гроші. Послав, вибачте, на три букви і пішов в іншу кімнату. Я вважаю цього взагалі допускати у відносинах не можна. Ми обидва з пристойних родин. Чому він так гостро реагує на ситуацію з грошима, як нам вирішити цю проблему, якщо він не йде на розмову, а якщо і йде, то сприймає все в штики.
І ще один важливий момент, я вважаю, що жіноча робота по дому, це теж повноцінна робота. Тобто виходить що у мене теж 2 роботи, але друга домашня - оплачувана. Але й гроші за це просити з нього нерозумно. Може бути це і в мені причина. Мені прикро, що грошей мені не вистачає, а намагаюся я для двох. Що робити? Як вчинити?
П.с. живемо неофіційно.
Відповідь психолога.
Фінансові проблеми стосуються кожної сім'ї, тим більше починаючої.
Тому закликаю вас не впадати у відчай, а краще проаналізувати свою поведінку - безсумнівно, в ньому причина поведінки вашого партнера. Ймовірно, ви ведете себе так тому, що не бажаєте впадати в залежність від свого партнера і всіляко намагаєтеся демонструвати свою самостійність. Швидше за все, це відбувається несвідомо, але це читається їм або відчувається. Якщо це вдавалося вам поки дозволяла зарплата, то при зменшенні її розміру, коли у вас виникли труднощі, ви не перебудувалися і не визнали свого зміненого не в кращу сторону положення. А якщо і визнали, то відчули себе ображеною і приниженою, а простіше кажучи - неповноцінною: ви ж тепер не можете замовляти нарівні з ним піцу і взагалі вести гру і життя на рівних. Тобто бути гідним партнером, а м.б. навіть суперником - і для цього необхідно бути платоспроможною і взагалі сильною. Як в дитинстві у дворі - «не реви як дівка". Ось і навчилися дівчинки обходитися без жіночих слабкостей, а з ними і силу свою втратили, і чоловіків навчили бути слабкими - вони ж тепер знають, що жінка все винесе, все витерпить та ще й його в біді не залишить, а то і наповнить вітрило кораблю ... А адже давно і всім відомо, що сила жінки в її слабкості.
Просити ж теж треба вміти. Чоловіки справжні, сильні, відповідальні дуже навіть люблять виконувати прохання улюблених жінок - оскільки від цього вони почуваються ще сильніше і могутніше. Це їхня відповідальність перед самим собою - зробити свою жінку щасливою.
Інша справа - як попросити. Скільки жінок - стільки й варіантів, у кожної складається свій і залежить від багатьох факторів, починаючи з дитинства. Згадайте, як ви ставилися до грошей в дитинстві, в юності, звідки у вас з'являлися гроші. А також пригадаєте випадки, коли вам доводилося просити про що-небудь, кого ви могли попросити, а кого ні - що заважало вам у цьому випадку, що зупиняло? Як знаходили спільну мову з хлопчиками, якщо не знаходили, то що заважало? Проведіть паралелі з сьогоднішнім життям, швидше за все ситуації повторюються, оскільки залишилися неусвідомленими і опрацьованим.
Бажаю успіху!
Ми з коханою людиною зустрічаємося 2 роки, а живемо разом не так давно - всього пів року. Останнім часом у нас почалися проблеми у відносинах з-за грошей. Як вирішити не знаю.
Всі витрати на квартиру та харчування ми ділимо навпіл. У нього зарплата трохи більше, ніж у мене. Я ніколи не робила замах на його гроші, та й він до слова сказати не жадібний, робить не дешеві подарунки на знаменні дати. Але останнім часом моя зарплата зменшилася, до такої міри, що іноді після розподілу основних витрат в моєму гаманці не залишається нічого. Грошей у нього я не прошу. Але коли заходить розмова про замовлення піци з його боку або про те, щоб поїсти в бістро, якщо ми знаходимося далеко від будинку, я починаю дратуватися, намагаюся йому пояснити, що у мене немає такої можливості. Він начебто розуміє, навіть платить іноді за мене, але через деякий час історія повторюється. Начебто він мене не чує або не вірить, що у мене РЕАЛЬНО немає грошей.
А днями сталася така ситуація: він веде святкові заходи, я займаюся його розкручуванням в Інтернеті, сама теж зрідка веду, але тільки в дуеті. Тому замовлень взимку мало, я запропонувала йому попрацювати разом за меншу суму, щоб і я могла заробити, він відмовив мені, пояснивши це тим, що не бажає працювати за менші гроші, та й взагалі йому одному простіше. Я образилася, щось пробурчала у відповідь. А він розлютився закричав, що знову ми сваримося через гроші. Послав, вибачте, на три букви і пішов в іншу кімнату. Я вважаю цього взагалі допускати у відносинах не можна. Ми обидва з пристойних родин. Чому він так гостро реагує на ситуацію з грошима, як нам вирішити цю проблему, якщо він не йде на розмову, а якщо і йде, то сприймає все в штики.
І ще один важливий момент, я вважаю, що жіноча робота по дому, це теж повноцінна робота. Тобто виходить що у мене теж 2 роботи, але друга домашня - оплачувана. Але й гроші за це просити з нього нерозумно. Може бути це і в мені причина. Мені прикро, що грошей мені не вистачає, а намагаюся я для двох. Що робити? Як вчинити?
П.с. живемо неофіційно.
Відповідь психолога.
Фінансові проблеми стосуються кожної сім'ї, тим більше починаючої.
Тому закликаю вас не впадати у відчай, а краще проаналізувати свою поведінку - безсумнівно, в ньому причина поведінки вашого партнера. Ймовірно, ви ведете себе так тому, що не бажаєте впадати в залежність від свого партнера і всіляко намагаєтеся демонструвати свою самостійність. Швидше за все, це відбувається несвідомо, але це читається їм або відчувається. Якщо це вдавалося вам поки дозволяла зарплата, то при зменшенні її розміру, коли у вас виникли труднощі, ви не перебудувалися і не визнали свого зміненого не в кращу сторону положення. А якщо і визнали, то відчули себе ображеною і приниженою, а простіше кажучи - неповноцінною: ви ж тепер не можете замовляти нарівні з ним піцу і взагалі вести гру і життя на рівних. Тобто бути гідним партнером, а м.б. навіть суперником - і для цього необхідно бути платоспроможною і взагалі сильною. Як в дитинстві у дворі - «не реви як дівка". Ось і навчилися дівчинки обходитися без жіночих слабкостей, а з ними і силу свою втратили, і чоловіків навчили бути слабкими - вони ж тепер знають, що жінка все винесе, все витерпить та ще й його в біді не залишить, а то і наповнить вітрило кораблю ... А адже давно і всім відомо, що сила жінки в її слабкості.
Просити ж теж треба вміти. Чоловіки справжні, сильні, відповідальні дуже навіть люблять виконувати прохання улюблених жінок - оскільки від цього вони почуваються ще сильніше і могутніше. Це їхня відповідальність перед самим собою - зробити свою жінку щасливою.
Інша справа - як попросити. Скільки жінок - стільки й варіантів, у кожної складається свій і залежить від багатьох факторів, починаючи з дитинства. Згадайте, як ви ставилися до грошей в дитинстві, в юності, звідки у вас з'являлися гроші. А також пригадаєте випадки, коли вам доводилося просити про що-небудь, кого ви могли попросити, а кого ні - що заважало вам у цьому випадку, що зупиняло? Як знаходили спільну мову з хлопчиками, якщо не знаходили, то що заважало? Проведіть паралелі з сьогоднішнім життям, швидше за все ситуації повторюються, оскільки залишилися неусвідомленими і опрацьованим.
Бажаю успіху!
Комментариев нет:
Отправить комментарий